Організація оперативної пам’яті ЕОМ

Будь-яку послідовність нулів і одиниць прийнято називати двійковим кодом. У кожному конкретному випадку двійковий код має однозначну інтерпретацію. В одному випадку він може розглядатися як число, а в іншому уявляти собою деяке поняття, наприклад, символ алфавіту.

З метою стандартизації в комп’ютерах використовують стандартний код для обміну інформацією ASCII (“аскі” код). Восьмибітний розширений ASCII забезпечує уявлення 256 символів, включаючи символи для національного алфавіту (28 = 256).

Вихідною одиницею інформації є біт, зберігання якого здійснюється фізичним елементом, що може знаходитися в одному із двох стійких станів. Сукупність декількох таких елементів створює комірку пам’яті. Комірка, що містить вісім біт (вісім розрядів), є базовою і називається байтом.

Умовне
зображення байта й порядок нумерації його елементів:

7

6

5

4

3

2

1

0

Кількість біт у комірці пам’яті визначає її довжиною.

Оперативна пам’ять ЕОМ представляє собою сукупність базових комірок, кожна з яких має свій порядковий номер, починаючи з нуля. Кількість базових комірок оперативної пам’яті прийнято робити кратним величині 1024 байта (1 Кбайт).

Якщо базовій комірці зберігаються цілі числа, то у туди можна розмістити число не більше 255 (у шістнадцятковій системі числення – FF). Звичайно, довжина комірки для зберігання даних повинна бути більшою ніж один байт.

Встановлено типові комірки, що складаються з базових:

  • слово – містить два байти;
  • подвійне слово – містить чотири байти; 
  • четвірне слово – містить вісім байт.

В особливих випадках використовують типові комірки, що містять шістнадцять байт.

Правило запису слова в оперативну пам’ять:

Слово займає дві комірки оперативної пам’яті. Молодший байт записується за молодшою адресою, а старший байт за старшою адресою.

Приклад слова у
двійковій системі числення:

1010 1111

1100 1001

старший байт

молодший байт

 

Його
шістнадцяткове представлення має вигляд:

A F

C 9

старший байт

молодший байт

Символ h у записі AFC9h означає, що це є шістнадцяткове представлення двійкового коду.

Мікропроцесор при звертанні до комірки оперативної пам’яті формує її адресу. Адресою типової комірки є адреса молодшого байта.

На рис. 1 схематично показано розміщення слова AFC9h в базових комірках оперативної пам’яті.

Адреса комірки

Вміст комірки

0




A

C9

A+1

AF



Рисунок
1

Попередня
Наступна