Процесор

1. Пристрій, що виконує деякі дії. В інформатиці процесор — це пристрій, що виконує певні дії з даними.

У кожному комп’ютері існує центральний процесор (або процесори), що координує роботу інших частин системи й здійснюючий обробку даних. Центральний процесор являє собою арифметико-логічний пристрій (АЛУ), пристрій керування й набір регістрів. АЛУ забезпечує виконання обчислювальних дій. Пристрій керування забезпечує порядок виконання операцій і переривання. Регістри відіграють роль пам’яті.

У цей час прийнято вважати, що мікропроцесор і процесор означають те саме, функції в них однакові.

Сучасні вимоги до швидкості обробки даних змушують процесори бути мініатюрними, тому що доводиться враховувати відстані між елементами.

Найпоширеніші центральні процесори фірми Intel ставляться до класу процесорів зі складним набором команд (Complex Instruction-set Computing — CISC). У цей час усе більше поширення здобувають процесори класу RISC (Reduced Instruction-set Computing) — процесори зі скороченим набором команд. Rlsc-пpoцесор має не більше 128 команд. Скорочена кількість команд дозволяє збільшити швидкість обробки даних.

Крім центрального процесора, у комп’ютері можуть бути й інші процесори, що забезпечують уведення/вивід, а також співпроцесори й т.п.

Останнім часом з’явилися процесори, установлювані вже на працюючі комп’ютери додатково до існуючих. Їх називають Overdrive (додатковий). Вони дозволяють підвищити вихідні параметри існуючого процесора. Наприклад, фірма Intel випустила процесор Pentium Overdrive, що збільшує обчислювальні можливості систем на базі процесора i486, доводячи їх до рівня Pentium.

2. Програмний продукт для виконання спеціальних функції. Наприклад, говорять: текстовий процесор, маючи у виді текстовий редактор; табличний процесор, маючи у виді програми обробки електронних таблиць.