СТВОРЕННЯ МЕРЕЖНИХ ПІДКЛЮЧЕНЬ

Підключення комп’ютера до локальної обчислювальної мережі є стандартним способом організації доступу до ресурсів корпоративної мережі для більшості компаній. При цьому можуть бути використані різні типи мережних адаптерів, що припускають роботу в мережах різної архітектури – Ethernet, IrDA.

Эмуліровані локальні мережі використають драйвери віртуальних адаптерів, наприклад, драйвери, що підтримують протокол LANE (LAN Emulation). Як було замічено раніше, у процесі завантаження операційна система автоматично виявляє всі встановлені мережні адаптери й створює для них відповідні підключення в папці Мережні підключення.

За замовчуванням підключення до локальної мережі завжди активно. Підключення до локальної мережі – єдиний тип підключення, що автоматично стає активним після завантаження системи.

Операційна система може «прослуховувати» середовища передачі й автоматично змінювати стан підключення у випадку порушення зв’язку. Наприклад, якщо користувач витягає сполучний кабель із мережного адаптера або з комутатора, система автоматично визначає зникнення середовища передачі й переводить підключення в роз’єднаний стан. З появою середовища передачі система автоматично переведе підключення в активний стан.

Для настроювання пристрою, з яким асоційоване підключення, а також пов’язаних з ним клієнтів, служб і протоколів використається пункт Properties (Властивості) контекстного меню обраного підключення. На вкладці General (Загальні) вікна властивостей підключення локальної обчислювальної мережі перераховуються мережні компоненти, установлені для даного підключення.

Прапорець, установлений напроти компонента, указує на те, що цей компонент у цей момент активізований. Щоб перейти безпосередньо до настроювання окремого компонента, необхідно вибрати його зі списку й нажати кнопку Properties (Властивості).

Щоб установити новий компонент, необхідно клацнути на кнопці Install. Для установки пропонується три типи компонентів:

• Client (Клієнт). Вибір клієнтського програмного забезпечення визначає схему доступу через розглянуте підключення до ресурсів корпоративної мережі (наприклад, до спільно використовуваних принтерів і папок). Для роботи в мережах Novell і Microsoft використаються різні клієнти;
• Service (Служба). Служби активізують функціональні різні можливості в рамках даного підключення;
• Protocol (Протокол). Протоколи визначають спосіб взаємодії комп’ютера з іншими мережними компонентами в контексті розглянутого підключення. У мережі може використатися кілька протоколів. Відповідно для одного підключення може бути встановлене більше одного протоколу. Однак необхідно пам’ятати про те, що обслуговування кожного із протоколів вимагає додаткових обчислювальних ресурсів комп’ютера. Тому необхідно встановлювати тільки ті протоколи, які реально необхідні для роботи комп’ютера.

Підключення віддаленого доступу

Концепція віддаленого доступу надає вилученим або мобільним користувачам можливість підключення до корпоративної обчислювальної мережі з метою одержання доступу до її ресурсів. Віддалений доступ використається завжди, коли відсутня можливість з’єднання двох або більше комп’ютерів через локальну мережу.

Методи віддаленого доступу

Системи Windows Server 2003 підтримують чотири методи віддаленого доступу.

• Підключення по телефонній лінії. Даний метод підключення припускає використання звичайних телефонних ліній як передавальне середовище.
• Підключення до ISDN-ліній. Даний тип підключення дозволяє використати цифрові лінії ISDN для з’єднання клієнтів з корпоративною мережею.
• Підключення до мережі Х.25. Компанії можуть використати існуючу інфраструктуру Х.25-мереж для організації вилученого доступу користувачів.
• Пряме підключення. Цей метод є найпростішим способом з’єднання двох комп’ютерів.