Класифікація зв’язків за множинністю та обов’язковістю

Зв’язки – це основа будь-якої бази даних. Вони дозволяють пов’язувати дані між собою і створювати складні структури. Однак, існує багато різних типів зв’язків, кожен з яких має свої особливості і призначення. У цій статті ми розглянемо класифікацію зв’язків за множинністю та обов’язковістю.

Що таке зв’язки в базі даних

Перш за все, давайте розберемося, що таке зв’язки в базі даних. Зв’язки – це взаємозв’язок між двома таблицями бази даних. Вони дозволяють нам пов’язувати дані між собою, створювати складні структури і отримувати необхідну інформацію швидко та ефективно.

Класифікація зв’язків за множинністю

Класифікація зв’язків за множинністю визначає кількість записів, які можуть бути пов’язані між двома таблицями бази даних. Існує три типи зв’язків за множинністю:

Один до одного (1:1)

Зв’язок Один до одного (1:1) – це тип зв’язку між двома таблицями бази даних, в якому один запис в першій таблиці пов’язаний з одним записом в другій таблиці. Цей тип зв’язку є досить рідкісним і використовується тоді, коли відносини між записами у таблицях є однозначними.

Один до одного зв’язок використовується, коли запис в одній таблиці пов’язаний зі записом в іншій таблиці і обидва записи можуть мати тільки одне спільне значення. Наприклад, таблиця “Користувачі” може бути пов’язана з таблицею “Профіль користувача” через зв’язок Один до одного, де кожен користувач має лише один профіль.

Зв’язок Один до одного може бути реалізований з допомогою зовнішнього ключа, який вказує на первинний ключ пов’язаної таблиці. Це дозволяє здійснювати зв’язок між двома таблицями із забезпеченням дотримання цілісності даних, що є важливим для підтримки правильної структури бази даних.

Зв’язок Один до одного може бути корисним у випадках, коли необхідно виконати операції, які вимагають існування тільки одного запису в кожній таблиці. Наприклад, зв’язок Один до одного може бути використаний для зберігання даних про документи та їхніх авторів, де кожен документ може бути пов’язаний з тільки одним автором.

Однак, зв’язок Один до одного не є панацеєю для всіх випадків використання баз даних. Він може призвести до дублювання даних та збільшення об’єму бази даних, що може негативно вплинути на продуктивність та швидкість обробки даних.

Один до багатьох (1:M)

Зв’язок Один до багатьох (1:M) – це зв’язок, при якому один запис в одній таблиці відповідає декільком записам в іншій таблиці. Наприклад, у таблиці “Клієнти” може бути багато замовлень, тобто один клієнт може зробити декілька замовлень. У цьому випадку таблиці “Клієнти” та “Замовлення” мають зв’язок Один до багатьох.

Для побудови зв’язку Один до багатьох використовують звичайне поле індексу в зовнішній таблиці, що посилається на первинний ключ в основній таблиці. Таким чином, в іншій таблиці зберігають значення первинного ключа з основної таблиці.

Наприклад, у таблиці “Замовлення” може бути стовпчик “ID_Клієнта”, який містить значення первинного ключа з таблиці “Клієнти”. Таким чином, можна встановити зв’язок між цими таблицями.

Зв’язок Один до багатьох може бути використаний у багатьох випадках, де один запис в одній таблиці може мати кілька відповідних записів в іншій таблиці. Такий зв’язок дозволяє ефективно організувати та керувати даними у базі даних.

Багато до багатьох (M:M)

Зв’язок Багато до багатьох (M:M) – це зв’язок, при якому багато записів в одній таблиці відповідають багатьом записам в іншій таблиці. Наприклад, у таблиці “Клієнти” може бути багато замовлень, і кожне замовлення може бути здійснене декількома клієнтами. У цьому випадку таблиці “Клієнти” та “Замовлення” мають зв’язок Багато до багатьох.

Для побудови зв’язку Багато до багатьох необхідно створити проміжну таблицю, яка містить зв’язки між записами в обох таблицях. Наприклад, для таблиць “Клієнти” та “Замовлення” може бути створена проміжна таблиця “Клієнти_Замовлення”, яка містить інформацію про те, який клієнт здійснив яке замовлення.

Проміжна таблиця має два стовпчики, які є зовнішніми ключами та посилаються на первинні ключі в обох таблицях. Таким чином, в проміжній таблиці зберігається інформація про те, який клієнт здійснив яке замовлення, і які замовлення були зроблені кожним клієнтом.

Зв’язок Багато до багатьох є корисним у випадках, коли багато записів в одній таблиці можуть мати багато відповідних записів в іншій таблиці. Це дозволяє ефективно організувати та керувати даними у базі даних. Проміжна таблиця є ключовою складовою для встановлення зв’язку Багато до багатьох між таблицями в базі даних.

Класифікація зв’язків за обов’язковістю

Класифікація зв’язків за обов’язковістю визначає, чи є зв’язок обов’язковим для кожного запису в таблиці. Існує два типи зв’язків за обов’язковістю:

Обов’язковий зв’язок (mandatory)

Обов’язковий зв’язок (mandatory) – це зв’язок між двома таблицями в базі даних, який вимагає наявності значення в обох таблицях. Тобто, коли в батьківській таблиці існує запис, то в дочірній таблиці має бути хоча б один запис, що відповідає цьому запису в батьківській таблиці.

Наприклад, якщо ми маємо таблиці “Замовлення” та “Товари”, то між ними може бути обов’язковий зв’язок, оскільки замовлення не може існувати без товарів, а товар не може бути проданим без замовлення. Таким чином, коли в таблиці “Замовлення” створюється запис про замовлення, то в таблиці “Товари” повинен бути хоча б один запис, який відповідає цьому замовленню.

Для створення обов’язкового зв’язку між таблицями використовується зовнішній ключ (foreign key), який вказує на стовпець з ідентифікатором запису в батьківській таблиці. Цей ключ використовується для створення зв’язку між двома таблицями та забезпечення цілісності даних в базі. Якщо в дочірній таблиці не буде запису, який відповідає запису в батьківській таблиці, то це буде вважатися помилкою, оскільки порушена цілісність даних.

Необов’язковий зв’язок (optional)

Необов’язковий зв’язок (optional) – це зв’язок між двома таблицями в базі даних, який не вимагає наявності значення в обох таблицях. Тобто, коли в батьківській таблиці існує запис, то в дочірній таблиці може бути відсутній запис, що відповідає цьому запису в батьківській таблиці.

Наприклад, якщо ми маємо таблиці “Клієнти” та “Замовлення”, то між ними може бути необов’язковий зв’язок, оскільки може бути клієнт, який не робив жодного замовлення. В такому випадку в таблиці “Замовлення” може бути порожній стовпець, який відповідає клієнту, що не робив жодного замовлення.

Для створення необов’язкового зв’язку між таблицями використовується зовнішній ключ (foreign key), який вказує на стовпець з ідентифікатором запису в батьківській таблиці. Цей ключ використовується для створення зв’язку між двома таблицями та забезпечення цілісності даних в базі. Якщо в дочірній таблиці не буде запису, який відповідає запису в батьківській таблиці, то це не буде вважатися помилкою, оскільки необов’язковий зв’язок дозволяє відсутність запису в одній з таблиць.

Заключення

Зв’язки є невід’ємною частиною будь-якої бази даних. Класифікація зв’язків за множинністю та обов’язковістю дозволяє краще розуміти, які зв’язки можуть бути використані у конкретних випадках, і допомагає побудувати ефективну структуру бази даних.

Попередня стаття
Наступна стаття