Графічна фаза процедури установки

Після перезавантаження комп’ютера починається графічна фаза інсталяції. Зверніть увагу, що на даному етапі ви вже маєте встановлену, але ще не сконфігурованну копію Windows Server 2003. Після завершення цієї фази на комп’ютері буде встановлена повнофункціональна версія операційної системи. Комп’ютер завантажується під керуванням Windows Server, і починається робота програми із графічним інтерфейсом програми-майстра Windows Server 2003 Setup Wizard.

Робота майстра Setup Wizard триває досить довго. Користувачеві пропонується почекати, поки програма Setup виконує конфігурування пристроїв і системи.

На даному етапі програма Setup виконує наступні завдання:

1. Установлює й конфігурує пристрою. Варто звернути увагу читача на той факт, що завдяки поліпшеній підтримці стандарту Plug and Play процедура інсталяції Windows Server 2003 істотно спростилася в порівнянні з попередніми версіями. Установка й конфігурування пристроїв відбуваються в автоматичному режимі, і Windows Server 2003 Setup Wizard уживає спроби розпізнати всі апаратні компоненти, наявні на комп’ютері, включаючи послідовні порти, джойстик, клавіатуру, мишу.
2. Установлює опції мови й дозволяє задати розкладку клавіатури й інші опції регіональних настроювань.
3. Пропонує користувачеві ввести своє ім’я й назву організації.
4. Вимагає ввести серійний номер продукту.
5. Дозволяє вибрати режим ліцензування. Продукти із сімейства Windows Server 2003 підтримують два режими ліцензування – Per server (на сервер), при якому окрема ліцензія клієнтського доступу (Client Access License) потрібно для кожного конкуруючого з’єднання із сервером, і Per seat (на робоче місце), при якому кожний комп’ютер, з якого здійснюється користувальницький доступ до сервера, вимагає окремої ліцензії. Якщо ви не впевнені в тім, який режим вам потрібно, виберіть опцію Per server, оскільки після установки ви при необхідності зможете один раз змінити режим ліцензування.
6. Пропонує вказати ім’я комп’ютера. Максимальна довжина імені комп’ютера становить 63 байта. На практиці, однак, рекомендується вказувати імена, довжина яких не перевищує 15 символів, і використати тільки цифри від 0 до 9, заголовні й малі літери латинського алфавіту від А до Z, а також дефіс. Крім того, майте на увазі, що імена комп’ютерів не можуть складатися тільки із цифр. Недотримання цих рекомендацій може привести до проблем сумісності програмного забезпечення у вашій мережі. Так, наприклад, якщо в мережі є комп’ютери Windows NT, те вони будуть розпізнавати тільки перші 15 символів імені комп’ютера. Використання в іменах комп’ютерів символів Unicode принципово допускається (якщо в мережі використається DNS), але при цьому можливі проблеми взаємодії з операційними системами прикладним програмним забезпеченням третіх фірм. Якщо комп’ютер є членом домену, то його ім’я повинне бути унікальним у межах цього домену. Крім того, якщо ви створюєте мультизагрузочну систему, і комп’ютер є членом домену, те варто використати унікальні імена комп’ютера для кожної з інстальованих операційних систем.
7. Пропонує задати пароль для убудованого облікового запису адміністратора (Administrator) і підтвердити уведений пароль. Цей обліковий запис створюється автоматично. За замовчуванням користувач Administrator наділяється всіма правами й повноваженнями, необхідними для керування конфігурацією локальної системи. Пароль може являти собою рядок довжиною до 127 символів. Для забезпечення безпеки рекомендується задавати пароль довжиною не менш 8 символів, використовуючи цифри, рядкові й заголовні букви, а також нестандартні символи.
8. Пропонує задати дату, час і вартовий пояс.
9. Робить установку мережних компонентів. На цьому кроці вам пропонується або погодитися з установкою стандартної мережної конфігурації, або внести необхідні зміни відповідно до реальних параметрів вашої мережі. Стандартна конфігурація включає у свій склад наступні компоненти: мережний клієнт Microsoft (Client for Microsoft Networks), спільний доступ до файлів і принтерів у мережах Microsoft (File and Print Sharing for Microsoft Networks), а також протокол TCP/IP зі стандартними настроюваннями (автоматичне призначення IP-адреси). Якщо ви не знаєте точну конфігурацію вашої мережі, можна погодитися з параметрами, запропонованими за замовчуванням, оскільки зконфігурувати мережа ви зможете в будь-який час після завершення установки.
10. Пропонує зробити вибір, чи буде комп’ютер членом робочої групи або домену. Якщо ви не впевнені у своєму виборі, то варто погодитися з опціями, запропонованими за замовчуванням, оскільки приєднатися до іншої робочої групи або домену можна в будь-який час після завершення установки. Комп’ютер обов’язково повинен бути членом деякої групи, у противному випадку програма установки не зможе продовжити роботу.

Для приєднання до робочої групи не потрібно ніяких спеціальних прав доступу, тому ви можете ввести ім’я нової робочої групи, приєднатися до однієї з існуючих робочих груп або погодитися з ім’ям групи, запропонованим програмою Setup за замовчуванням.

У випадку підключення до домену необхідно попередньо звернутися до адміністратора мережі із проханням створити для вашого комп’ютера новий обліковий запис у складі домену або переустановити існуючу. На відміну від підключення до робочої групи, підключення до домену вимагає, щоб мережний адміністратор надав вам відповідне право.

Для успішного підключення до домену в процесі установки необхідно, щоб контролер домену міг ідентифікувати ваш комп’ютер по його обліковому записі, що повинна бути створена до початку процедури установки.

Нарешті, після завершення всіх операцій, перерахованих вище, програма Setup завершує конфігурування системи й копіювання файлів, створює елементи меню Start і виконує реєстрацію компонентів. На даному етапі програма Setup виконує наступне:

• Зберігає конфігурацію
• Видаляє тимчасові файли, що використалися під час установки

Перезавантажує комп’ютер