Покоління ЕОМ
Перша повністю електронна обчислювальна машина Ениак була побудовано в США в 1946 році. Її розміри були величезні: більш 30 м у довжину й 85 м по займаному обсягу. Вага машини рівнялася вазі чотирьох африканські слонів — приблизно 30 тоннам. Зберігання й обробка даних у ній здійснювалися за допомогою 18 тисяч електронних ламп. У нашій країні перша ЕОМ була побудована в 1951 році.
В 1953 році наша промисловість стала випускати електронну обчислювальну машину «Стріла». Вона складалася з десятків великих металевих шаф, у яких перебували сотні ламп. Поруч стояли потужні трансформатори, що забезпечували потрібну напругу для ламп. Електричні лампи при роботі сильно нагріваються. Щоб охолоджувати тисячі ламп перших комп’ютерів, були потрібні потужні вентиляційні установки. Обчислювальна машина «Стріла» разом з допоміжним устаткуванням займала площу в 500 квадратних метрів. Цього вистачило б на 10 квартир.
Гігантські комп’ютери на електронних лампах 50-х років XX століття склали перше покоління обчислювальних машин.
Через десятиліття, на початку 60-х років на зміну електронним лампам прийшли транзистори. З ними зв’язана поява другого покоління ЕОМ.
Метали — срібло, мідь, алюміній — проводять електричний струм. Їх називають провідниками. Стекло, порцеляна, пластмаса струм не проводять. Це ізолятори. А от деякі рідкі речовини — кремній, германій, селенів — то проводять електричний струм, то не проводять, залежно від його напрямку. Ці речовини наполовину ізолятори, наполовину провідники. Їх називають напівпровідниками. Вони й стали основою для транзисторів — маленьких кристаликів напівпровідника із двома металевими вусиками-проводками. Транзистор був значно менше лампи, важив кілька грамів і практично не грівся. До того ж один транзистор був здатний замінити 40 ламп. Машини стали значно менше, надійніше, їхня швидкодія зросла.
Народження машин третього покоління зв’язують із появою інтегральних схем — кремнієвих кристалів з мініатюрною електронною схемою. Слово «інтегральний» означає «цільний, єдиний». Розмір такої схеми — не більше горошини, а транзисторів в ній упаковані тисячі. Машини зменшилися настільки, що вже могли розміщатися на письмовому столі.
З розвитком мікроелектроніки з’явилася можливість розміщати на кристалі не одну, а тисячі інтегральних схем. В 1980 році на кристалі площею близько 1,5 см2 удалося розмістити центральний процесор невеликої ЕОМ. Почалася епоха мікрокомп’ютерів.
Процес розвитку обчислювальної техніки триває й сьогодні. Можна припустити, що в XXI столітті комп’ютери стануть ще більш потужними, ще меншими по розмірах і ще більш простими у використанні.