Операційна система

Операційна система (ОС) це комплекс програм, який забезпечує керування комп’ютером як єдиним цілим (тоді як насправді комп’ютер складається з багатьох частин), його взаємодія з навколишнім середовищем (людиною, прикладними програмами, іншими системами). ОС — головна частина системного програмного забезпечення. Операційна система управляється командами.

Основні функції операційних систем: керування виконанням програм; ведення файлової системи; розподіл ресурсів, у т.ч. оперативної пам’яті; динамічне компонування виконуваних програм; обробка переривань і забезпечення багатозадачної роботи.

ОС прив’язують до процесорів, на основі яких розробляються комп’ютери. Для IBM-сумісних комп’ютерів розрізняють ОС: однозадачні (MS-DOS, PC-DOS, PTS-DOS, Windows 3.x), многозадачные (UNIX, OS/2, Windows 95, 98, ME, 2000, XP), мережні (Lan Server, Windows NT, Netware) і ОС, що забезпечують режим реального часу (QNX). Іноді ОС ділять на 16- і 32нрозрядні по розміру одночасно оброблюваного слова в мікропроцесорі.

Найпоширеніша однозадачна ОС — дискова операційна система фірми Microsoft (MS-DOS), що працює в основному в текстовому режимі (усі інші підтримують формати MS-DOS і дуже на неї схожі, тому можна просто говорити про дискову ОС-ДОС). Це 16-розрядна ОС.

У графічному режимі самим популярним є сімейство ОС Windows.

UNIX — перша багатокористувацька система, але вона трохи застаріла, на зміну їй приходить Linux. Основна боротьба за користувача розгортається між Unix- і Windows-Подібними ОС. Windows NT, OS/2 і UNIX – 32-розрядні ОС.