Інформаційні технології у військовій справі
Завданням будь-якого воєначальника у всі часи було дізнатися про сили і наміри супротивника не тільки більше, ніж він дізнається про твої війська, але і швидше. Така інформація, що поставляється за допомогою розвідки (зокрема електронною) і засобів зв’язку, забезпечує перемогу ефективніше, ніж чисельна перевага в живій силі і техніці.
В середині XIX століття найвища швидкість передачі інформації по телеграфу складала 30 слів в хвилину, а для оборони території в 10 кв. км. було потрібно 40 000 солдатів. У Другій світовій війні по телетайпу передавалося 66 слів в хвилину, а для оборони тієї ж території було потрібно 360 солдатів. Під час операції “Буривши в пустелі” в 1991 році передавалося по комп’ютеру 192 000 слів в хвилину, а для оборони тієї ж території були задіяні 23 солдати. Прогнози експертів на 2010 рік – 1,5 мільярда слів в хвилину і всього 2 солдати. Поєднання інформаційних технологій і високоточної зброї дасть можливість невеликим мобільним угрупуванням так званого “швидкого реагування” вирішувати будь-які стратегічні завдання.
Що ж входить в арсенал “інформаційної” війни? Це супутники-шпигуни і мініатюрні безпілотні літаки, які здатні розрізняти на землі предмети розміром менше метра. Це могутні суперкомп’ютери, здатні швидко проаналізувати і оцінити ситуацію, допомогти ухвалити вірні рішення. І, нарешті, це комп’ютерні віруси, здатні проникнути в телекомунікаційні мережі і системи управління супротивника і паралізувати їх дію.
Така комп’ютерна “вірусна” війна відбувається вже сьогодні. Її по ходу конфлікту між Ізраїлем і арабськими терористами ведуть хакери – зломщики комп’ютерних мереж – з обох боків.
Найбільш яскравим прикладом застосування сучасних інформаційних технологій у військовій справі стала операція “Буривши в пустелі”, проведена військами США і їх союзників проти Іраку в 1991 році.
Це була добре спланована операція, блискуче здійснена з використанням високоточної зброї, літаків-невидимок, безпілотних літаків-розвідників, приладів нічного бачення, супутників і комп’ютерів.
За декілька тижнів до початку бойових дій агенти за допомогою портативних комп’ютерів упровадили в телефонні станції і пости радіолокацій Іраку програмні віруси. У призначений день і годину ці віруси відключили їх і в перші хвилини повітряного нальоту паралізували систему протиповітряної оборони Іраку. Таким же чином були виведені з ладу бортові системи радіолокацій винищувачів іракських ВВС. Це дало можливість авіації союзників в перший же годинник знищити основні об’єкти іракських ППО і завоювати панування в повітрі.
У відповідь на авіаційні нальоти Ірак обстрілював Ізраїль і Саудівську Аравію балістичними ракетами “Ськад”, але їх збивали американські ракети “Петріот” за допомогою сигналів від космічної системи попередження.
Велика частина об’єктів системи управління військами Іраку розташовувалася в Багдаді. Союзники за допомогою авіаційних бомб з лазерним наведенням і крилатих ракет зуміли зруйнувати їх вже на початок наземних операцій.
В результаті за 43 дні бойових дій Ірак втратив 4000 танків (95%), 2140 знарядь (69%), 1856 БТР (65%), 240 літаків (30%), 7 вертольотів (4%) і 143 кораблі (87%).
За цей же час союзники втратили всього 4 танки (0,1%), 1 знаряддя (0,03%), 9 БТР (0,2%), 44 літаки (1,7%), 17 вертольотів (1,7%).
Число убитих у 700-тисячної армії союзників склало 148 чоловік (0,021%). Число убитих у 500-тисячної армії Іраку – близько 9000 чоловік (2%); 17000 поранених (3%) і 63000 полонених (12%). При цьому більше 150 000 солдатів (28%) дезертирували за цей час з армії Іраку.
За минулі роки ця операція була ретельно проаналізована. В результаті цього аналізу було виявлено, що інформаційна перевага, безумовно, забезпечила успіх операції. Але достатньо уразливим местомом, доступним для інформаційних атак, наприклад з боку хакерів. Для захисту інформаційних систем прийнятий національний план.
В результаті узагальнення досвіду “Бурі в пустелі” з’явилося нове військове поняття “Інформаційна операція”.
У “інформаційній війні” вже давно використовується радіо і телебачення. Люди старшого покоління пам’ятають, як в 1941 році, на початку Великої Вітчизняної війни населенню нашої країни було наказано здати всі побутові радіоприймачі, щоб уникнути агітаційних радіопередач супротивника. Після війни всі радіоприймачі повернули їх власникам. На фронтах передній край супротивника обробляли не тільки авіація, артилерія і міномети, але і агітаційні бригади за допомогою могутніх звукових підсилювачів.
І в наші дні йде “інформаційна війна” між державними каналами радіо і телебачення з одного боку і радіо і телебаченням чеченських бойовиків – з іншою.
Нарешті, рядовий солдат армій розвинених країн з кожним роком отримує все більш досконалу зброю. Це і оптичні приціли, і прилади нічного бачення, і особистий комп’ютер, і куленепробивне обмундирування, усередині якого підтримується постійний мікроклімат, де б не знаходився солдат – в Арктиці або в пустелі. Цей особистий комп’ютер управлятиметься голосом. Він дозволить відстежувати місце знаходження солдата, зв’язуватися з командиром за допомогою супутників і літаків розвідників і своєчасно дізнаватися про маневри супротивника. Скоро кожен солдат-піхотинець виконуватиме роль оператора персонального мультимедійного комп’ютера з процесором Pentium-75, оперативною пам’яттю 32 Мбайт, жорстким диском 340 Мбайт, змінною флеш-пам’яттю 85 Мбайт. Вага цього комп’ютера близько 1 кг, розміри – з середню книгу.
Захисний шолом комп’ютеризованого “електронного” піхотинця забезпечений дисплеєм, переговорним пристроєм, відеокамерою, приладом нічного бачення, тепловізіоною прицілювання. Цей шолом здатний захистити від прямого попадання 9-міліметрової кулі і від лазерного випромінювання. Їм оснащуватимуть і солдатів-піхотинців, і льотчиків.
Вартість комп’ютерної екіпіровки солдата США складає 60000 доларів.
Все це зробить дії солдата набагато ефективнішими і дозволить уникнути втрат.
У російських винищувачах нового, 5-го покоління аналогових (стрілочних) приладів взагалі не буде. Їх замінять цифрові дисплеї, на яких пілот бачитиме всю основну пілотажну інформацію. Додатково важлива бойова і пілотажна інформація передаватиметься на лобове скло шолома пілота. Це позбавить його від необхідності безперервно дивитися на прилади перед собою. Він зможе повертати голову і оцінювати ситуацію ще і візуально.
Надалі роль пілота в пілотуванні літаком стане менша: комп’ютер вирішуватиме, з якою швидкістю і на яких режимах бойова машина виходитиме на мету і в який момент дозволити льотчикові застосувати зброю. Проте вирішення на застосування зброї і відповідальність за наслідки залишатимуться тільки на совісті льотчика.