Історія розвитку HTML

В 1989 році Тім Бернерс-Ли запропонував керівництву міжнародного центра високих енергій (CERN) проект розподіленої гіпертекстової системи, що він назвав World Wide Web (WWW), Всесвітня павутина. Спочатку ідея системи полягала в тому, щоб за допомогою гіпертекстової навігаційної системи об’єднати всю безліч інформаційних ресурсів CERN у єдину інформаційну систему. Технологія виявилася настільки вдалою, що дала поштовх до розвитку однієї із самих популярних у світі глобальних інформаційних систем. Практично у свідомості більшості користувачів глобальної комп’ютерної мережі Internet сама ця мережа асоціюється із трьома основними інформаційними технологіями:

• електронна пошта (e-mail);
• файлові архіви FTP;
• World Wide Web.

Причому остання технологія поступово переміщається на перше місце.

Успіх технології World Wide Web визначений двома основними факторами: простотою й використанням протоколів межмережевого обміну сімейства TCP/IP, (Transmission Control Protocol, протокол керування передачею/Internet Protocol, протокол Internet), які є основою Internet.

Практично всі користувачі Мережі одночасно одержали можливість спробувати себе як творців і читачів інформаційних матеріалів, опублікованих у Всесвітній павутині. Але й популярність самого Internet багато в чому викликана появою World Wide Web, тому що це перша мережна технологія, що надала користувачеві простий сучасний інтерфейс для доступу до різноманітних мережних ресурсів. Простота й зручність застосування привели до росту числа користувачів WWW і привернули увагу комерційних структур.

При цьому сама технологія на початковому етапі була надзвичайно простою. Справа в тому, що при розробці різних компонентів технології (мови гіпертекстової розмітки   HTML (HyperText Markup Language, мова розмітки гіпертексту), протоколу обміну гіпертекстовою інформацією HTTP, специфікації розробки прикладного програмного забезпечення CGI й ін.) передбачалося, що кваліфікація авторів інформаційних ресурсів й їхня оснащеність засобами обчислювальної техніки будуть мінімальними.

Одним з компонентів технології створення розподіленої гіпертекстової системи World Wide Web стала мова гіпертекстової розмітки   HTML, розроблений Тімом Бернерсом-Ли на основі стандарту мови розмітки друкованих документів — SGML (Standard Generalised Markup Language, стандартний узагальнена мова розмітки). Дэниел В. Конноли написав для нього Document Type Definition – формальний опис синтаксису HTML у термінах SGML.

Розроблювачі HTML змогли вирішити два завдання:

• надати дизайнерам гіпертекстових баз даних простої засіб створення документів;
• зробити цей засіб досить потужним, щоб відбити, що були на той момент подання про інтерфейс користувача гіпертекстових баз даних.

Перше завдання було вирішено за рахунок вибору теговою моделі опису документа. Така модель широко застосовується в системах підготовки документів для друку. Прикладом такої системи може служити добре відома мова розмітки наукових документів, запропонований Американським математичним суспільством, і програми його інтерпретації.

Мова НТМ дозволяє розмічати електронний документ, що відображається на екрані з поліграфічним рівнем оформлення; результуючий документ може містити найрізноманітніші мітки, ілюстрації, аудио- і відеофрагменти й так далі. До складу мови ввійшли розвинені засоби для створення різних рівнів заголовків, шрифтових виділень, різні списки, таблиці й багато чого іншого.

Другим важливим моментом, що вплинув на долю HTML, стало те, що як основу був обраний звичайний текстовий файл. Вибір був зроблений під впливом наступних факторів:

• такий файл можна створити в будь-якому текстовому редакторі на будь-якій апаратній платформі в середовищі якої завгодно операційної системи;
• до моменту розробки HTML існував американський стандарт для розробки мережних інформаційних систем – Z39.50, у якому як одиниця зберігання вказувався простий текстовий файл у кодуванні LATIN1, що відповідає US ASCII.

Таким чином, гіпертекстова база даних у концепції WWW — це набір текстових файлів, розмічених мовою HTML, що визначає форму подання інформації (розмітка) і структуру зв’язків між цими файлами й іншими інформаційними ресурсами (гіпертекстові посилання). Гіпертекстові посилання, що встановлюють зв’язки між текстовими документами, поступово стали поєднувати всілякі інформаційні ресурси, у тому числі звук і відео; у результаті виникло нове поняття – гіпермедіа.

Такий підхід припускає наявність ще одного компонента технології – інтерпретатора мови. В World Wide Web функції інтерпретатора розділені між Web-сервером гіпертекстової бази даних й інтерфейсом користувача. Сервер, крім доступу до документів й обробки гіпертекстових посилань, забезпечує предпроцесорну обробку документів, у той час як інтерфейс користувача здійснює інтерпретацію конструкцій мови, пов’язаних з поданням інформації.

Перша версія мови (HTML 1.0) була спрямована на подання мови як такого, де опис його можливостей носило скоріше рекомендаційний характер. Друга версія мови (HTML 2.0) фіксувала практику використання його конструкцій. Версія ++ (HTML++) представляла нові можливості, розширюючи набір тегів   HTML убік відображення наукової інформації й таблиць, а також поліпшення стилю компонування зображень і тексту. Версія 3.2 змогла впорядкувати всі нововведення й погодити їх з існуючою практикою. HTML 3.2 дозволяє реалізувати використання таблиць, виконання кодів мови Java, обтікання графіки текстом, а також відображення верхніх і нижніх індексів.

Зараз World Wide Web Consortium (W3C) – міжнародна організація, що займається підготовкою й поширенням документації на опис нових версій HTML – уже опублікувала матеріали специфікації HTML 4.01. Крім можливостей розмітки тексту, включення мультимедіа й формування гіпертекстових зв’язків, що вже існували в попередніх версіях HTML, у версію 4.01 включені додаткові засоби роботи з мультимедіа, мови програмування, таблиці стилів, спрощені засоби печатки зображень і документів. Для керування сценаріями перегляду сторінок Website (гіпертекстової бази даних, виконаної в технології World Wide Web) можна використати мови програмування цих сценаріїв, наприклад, JavaScript, Java й VBScript.

Ускладнення HTML і поява мов програмування призвело до того, що розробка Web-вузлів стала справою високопрофесійною, потребуючою спеціалізації по напрямках діяльності й постійного вивчення нових Web-технологій. Але можливості Internet дозволяють користувачам, що володіють основами HTML, створювати й розміщати власні Web-вузли без більших витрат. Саме на таких користувачів і розрахований пропонований курс.