Система миттєвого обміну повідомленнями

Система миттєвого обміну повідомленнями – один з різновидів технології комунікації в Інтернеті поряд з електронною поштою, пірінговимі мережами (p2p) і відеоконференціями. В основу  її роботи покладено принцип миттєвого пересилання повідомлень (та іншого контенту) переважно між двома учасниками. Instant Messaging (IM, миттєві повідомлення, Інтернет-пейджер) з’явилися в середині 1990-х років, як альтернативний електронній пошті засіб спілкування. Прообразом IM були онлайн-чати, що використовуються з початку 1990-х років (з них був узятий основний принцип роботи – миттєва доставка повідомлень від співрозмовника до співрозмовника). Перший Інтернет-пейджер – ICQ (скорочена абревіатура від англомовної фрази “I seek you” (Я тебе шукаю), російськомовна форма – “ася”, “аська”, як незабаром стали називати подібні сервіси та програмні клієнти) був запущений в листопаді 1996 компанією Mirabilis. Рішення мало клієнт-серверну архітектуру (стало класичним для подібних систем) – користувач завантажував безкоштовну програму-клієнт, яка підключалася до сервера, на якому зберігалися реєстраційні дані (присвоєний системою шестизначний номер і пароль) і список контактів.

Функції IM-клієнтів

Традиційними функціями програмних клієнтів для миттєвого обміну повідомленнями є:

  • прийом і відправка простих текстових повідомлень, повідомлень з форматованим текстом (певної довжини);
  • прийом і відправка URL;
  • прийом і відправка файлів (як в режимі p2p, так і через сервер ICQ, якщо пряма передача файлів заблокована);
  • відеоконференції;
  • підтримка графічних аватарів (статичних, анімованих, в тому числі і Flash-анімації);
  • дзвінки на комп’ютер, а також VoIP-телефонія на стаціонарні телефони;
  • відправка SMS;
  • підтримка статусів присутності співрозмовника;
  • ведення історії переписки.

Також в деяких програмах (Live Messenger, Yahoo! Messenger, Mail.Ru Agent та інших) є можливість отримання повідомлень про вхідні повідомлення електронної пошти, зареєстрованої на тому ж сервісі, що і месенджер; мережеві багатокористувацькі ігри (наприклад, ICQ Open Xtraz); читання новин та інші функції (в тому числі, і за рахунок встановлених плагінів).

Принцип роботи системи миттєвого обміну повідомленнями

Для роботи в IM-системі користувачеві необхідно отримати ідентифікатор (для ICQ – це UIN, що складається з цифр; для Jabber – це Jabber ID, що складається з імені користувача і сервера, наприклад, user@qip.ru; інші системи переважно прив’язані до адрес електронної пошти) і завантажити на свій комп’ютер програмний клієнт. Після введення реєстраційних даних він буде підключатися до сервера системи, використовуючи той чи інший протокол (OSCAR для ICQ, наприклад), відсилаючи на нього логін і пароль, а також IP-адресу комп’ютера. У відповідь на це на сервері створюється тимчасовий файл, що містить додаткові дані користувача, які він вводив при реєстрації (наприклад, країну проживання), статуси користувача (“онлайн”, “невидимий для всіх” і так далі), а також список контактів і повідомлень, надісланих під час знаходження користувача поза мережею. Паралельно проводиться пошук всіх користувачів з контакт-листа і повідомлення про їх статус передається сервером в програмний клієнт. Спілкування ведеться одночасно між двома співрозмовниками, в той же час інші користувачі з контакт-листа або просто інші учасники мережі можуть також відправляти повідомлення, які будуть відображатися у вікнах чату програмного клієнта. У ряді програм (Skype) допускаються багатокористувацькі чати. Способи відображення інших елементів інтерфейсу різняться в різних клієнтах, але, як правило, у списку замість номера контакту може показуватися або ім’я, присвоєне співрозмовнику користувачем IM-клієнта, або нік, який сам користувач вказав при реєстрації. Після закінчення бесіди користувач може закривати активне вікно чату, а також виходити з мережі. Сервер автоматично змінює статус в контакт-листах інших учасників, але продовжує приймати текстові повідомлення (правда, термін їх зберігання обмежений).

Попередня
Наступна