Система числення

Система числення — це сукупність визначень і правил для позначення й іменування чисел.

Люди навчилися рахувати дуже давно, ще в кам’яному віці. Спочатку вони просто розрізняли, один предмет перед ними або більше. Через якийсь час з’явилося слово для позначення двох предметів. У деяких племен Австралії й Полінезії до самого останнього часу було тільки два числівника: «один» і «два». А всі числа, більші двох, одержували назви у вигляді комбінацій цих двох числівників. Наприклад, три — це «два, один», чотири — «два, два», п’ять — «два, два, один».

Як тільки люди почали рахувати, у них з’явилася потреба в записі чисел. Знахідки археологів на стоянках первісних людей свідчать про те, що спочатку кількість предметів відображали рівною кількістю яких-небудь значків: карбів, рисок, крапок.

Щоб дві людини могли точно зберегти деяку числову інформацію, вони брали дерев’яну бирку, робили на ній потрібне число карбів, а потім розколювали бирку навпіл.

Кожний ніс свою половинку й зберігав її. Це дозволяло уникати «підробки документів». Адже при виникненні спірної ситуації половинки можна було скласти й зрівняти збіг і число карбів.

Така система запису чисел називається одиничною (унарною)» тому що будь-яке число в ній утворюється шляхом повторення одного знака, що символізує одиницю.

Відгомони одиничної системи числення зустрічаються й сьогодні. Так, щоб довідатися, на якому курсі вчиться курсант військового училища, потрібно порахувати, скільки смужок нашито на його рукаві. Не усвідомлюючи того, цим кодом користуються малята, показуючи на пальцях свій вік. Саме унарна система числення лежить у фундаменті арифметики й саме вона дотепер уводить школярів у мир рахунку.

Одинична система числення — не самий зручний спосіб запису чисел. Записувати в такий спосіб великі кількості утомливо, та й самі записи при цьому виходять дуже довгими. Із часом виникли інші, більш економічні системи числення.