Основи баз даних
У наші дні люди часто говорять про бази даних. Комп’ютери становлять невід’ємну частину сучасного суспільства, тому нерідко можна почути фрази начебто “Я пошукаю твій запис у базі даних”. І мова йде не про великі ящики, де зберігаються купи папок, а про комп’ютерні системи, призначених для прискореного пошуку інформації.
Комп’ютери так міцно ввійшли в наше життя, тому що їх можна запрограмувати на виконання стомлюючих, повторюваних операцій і рішення завдань, які нам самим було б не під силу вирішити без їхньої обчислювальної швидкості і ємності інформаційних носіїв. Розміщення інформації на папері і розробка схеми зберігання паперів у папках і картотеках – досить чітко відпрацьований процес, але багато хто зітхнув з полегшенням, коли завдання звелося до переміщення електронних документів у папки на жорсткому диску.
Однієї з функцій баз даних є впорядкування й індексація інформації. Як й у бібліотечній картотеці, не потрібно переглядати половину архіву, щоб знайти потрібний запис. Усе виконується набагато швидше.
Не всі бази даних створюються на основі тих самих принципів, але традиційно в них застосовується ідея організації даних у вигляді записів. Кожен запис має фіксований набір полів. Записи містяться в таблиці, а сукупність таблиць формує базу даних.
Для роботи з базою даних необхідна СКБД (система керування базами даних), тобто програма, що бере на себе всі турботи, пов’язані з доступом до даних. Вона містить команди, що дозволяють створювати таблиці, вставляти в них записи, шукати й навіть видаляти записи.
СКБД управляє однією або декількома базами даних. База даних являє собою сукупність інформації, організованої у вигляді множин. Кожна множина містить записи уніфікованого виду. Самі записи складаються з полів. Звичайно множини називають таблицями, а записи – рядками таблиць. Така логічна модель даних. На жорсткому диску вся база даних може перебувати в одному файлі.
Рядка таблиць можуть бути зв’язані один з одним одним із трьох способів. Найпростіше відношення – “один до одного”. У цьому випадку рядок першої таблиці відповідає одному єдиному рядку другої таблиці. На діаграмах таке відношення виражається записом 1:1.
Відношення “один до багатьох” означає ситуацію, коли рядок однієї таблиці відповідає декільком рядкам іншої таблиці. Це найпоширеніший тип відносин. На діаграмах він виражається записом 1:N.